Брошнів-Осада (Broshniv-Osada) — селище міського типу (з 1940 p.) на бойківському Прикарпатті. Населення близько 6 тис. чоловік. Розташоване на півночі Рожнятівського району за 7 км від райцентру. Через Брошнів-Осаду проходить автомобільний шлях Н 10 національного значення Стрий — Івано-Франківськ — Чернівці та залізниця із залізничною платформою Брошнів. На півночі протікає річка Сівка. В селищі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, школа мистецтв імені В. Івасюка, Брошнівський професійний лісопромисловий ліцей, заводи по деревообробці та потужний завод по виготовленню ДСП (ТОВ "Кроно-Україна"). Збудована за роки незалежності України греко-католицька церква, встановлено пам’ятник Дмитру Вітовському. У 2000 році заснована релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. У 2004 році православною громадою збудована невеличка церква - каплиця, особливістю якої є вишивані ікони.

Село Брошнів існувало вже у XVI ст. Навколо нього росли дрімучі ліси. З розвитком капіталізму сюди рушили ділові люди Австрії та Німеччини. У 80-х роках XIX ст. поблизу Брошнева засновано деревообробний завод Шраєра та Іштера. Кілька будинків для адміністрації та бараків для робітників поклали початок новому селищу. Спеціалістами на заводі були переселенці —- німці, угорці, поляки, яких тут називали осадниками. Тому селище стало називатися Брошнів-Осадою.

Сваволя заводчиків у ставленні до робітників не обмежувалася ніякими законами. Робочий день тривав щонайменше 12—13 годин на добу. Плату ж робітник одержував мізерну — 1 —2 крони, жінкам платили вдвоє менше.

У Брошнів-Осаді в 1894 році відкрито однокласну школу, 1912 року вона стала двокласною. У селищі не було жодного медичного працівника.

Цілком природно, що робітники повставали на боротьбу за поліпшення свого становища. В 1906 році деревообробники Брошнів-Осади оголосили страйк солідарності з робітниками калійних промислів сусіднього Калуша.

В 1911 році деревообробники Брошнів-Осади знову застрайкували. Керував ними страйковий комітет. Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення санітарного стану робочих місць, а й запровадження загального виборчого права і таємного голосування. Заводчики відрядили на переговори своїх представників, які вмовляли їх припинити страйк, обіцяючи при цьому задовольнити деякі вимоги робітників, зокрема підвищити заробітну плату. Робітники повірили і поновили роботу. А під зиму управитель звільнив з роботи 11 найбільш «бунтарних» робітників і їхні сім'ї вигнав з бараків.

Деревообробні підприємства фірми «Глезінгер», що існували в навколишніх селах з 60-х років XIX ст., об'єднано в лісокомбінат у 1911 році. Його підприємства устатковано новітньою технікою. В основному продукція лісокомбінату йшла на експорт. Серед 1 тис. робітників лісокомбінату було чимало мешканців Брошнів-Осади. Умови праці тут мало чим відрізнялися — такий же 12-годинний робочий день, як і на заводі Шраєра та Іштера, а заробіток не перевищував 2 крон.

Робітники Брошнів-Осади все рішучіше вимагали від заводчиків підвищення заробітної плати, поліпшення умов життя. В 1912 році на Брошнівському заводі вибухнув страйк. Ним керував комітет, до складу якого увійшли робітники Костянтин Пухта, Яків Хоптяк, Михайло Зозуляк, Микола Юкаш. Страйк тривав два тижні і закінчився перемогою — майже на 10 відсотків було підвищено заробітну плату. Адміністрація дозволила робітникам отримувати відходи на паливо.

В роки першої світової війни Брошнівський деревообробний завод був зруйнований і більше не відроджувався.

За часів ЗУНР і тоді, як її замінили польські окупанти, робітники Брошнів-Осади не припиняли боротьби, вони не тільки добивалися поліпшення матеріального становища, а й згуртовувалися на політичну боротьбу. Влітку 1921 року в Брошнів-Осаді виник комуністичний осередок. Секретарем його став Юзеф Ярошинський. Комуністи Владислав Марчинець, Юзеф Косовський та інші очолювали робітничий рух. 22 серпня 1922 року застрайкували 800 робітників пилорами фірми «Глезінгер». Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, а й платної відпустки на 14—21 день на рік. В результаті страйку було скорочено робочий день до 8 годин.

В 1921 році розпочалося будівництво в Брошнів-Осаді нового деревообробного заводу фірми «Долина», завершено його 1923 року. Через кілька років на цьому підприємстві уже працювало 546 робітників. Тут не було техніки безпеки, і це спричинялося до частих виробничих травм та смертних випадків. У жовтні 1921 року загинув робітник P. P. Цирбус під час аварії верстата. Покалічилися робітники І. Я. Хоптяк, В. М. Сенюк. Підприємці не сплачували робітникам-інвалідам ніякої компенсації. Не існувало соціального страхування. Власники заводу різними способами примушували робітників працювати якнайдовше, тому робочий день іноді тривав 10—11 годин. Жоден українець не обіймав посади інженера чи техніка, хоч деякі мали спеціальну освіту. Навіть машиністами на вузькоколійних паровозах, електромонтерами, локомобілістами були поляки-осадники, вихідці з глибинних районів Польщі.

У 20-х роках у Брошнів-Осаді страйкова боротьба набрала великого розмаху. У виступах брало участь по 600—1000 чоловік. Завдяки організованості та масовості виступів робітники неодноразово добивалися задоволення своїх вимог. Двічі страйкували 1923 року робітники фірми «Глезінгер» і добилися підвищення заробітної плати на 30—40 відсотків. У 20-х роках трудящі святкували 1 Травня під лозунгами соціального і національного визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Староста Долинського повіту, до складу якого входило селище, в своєму донесенні намісництву відзначав, що робітничий рух «має комуністичний характер і викликаний комуністичною агітацією та розповсюдженням комуністичних ідей».

Під час світової економічної кризи (1929—1933 pp.) погіршало матеріальне становище робітників. Обсяг виробництва скорочувався — робітникам загрожувало безробіття. Навіть за таких умов комуністи,зі своєї точки зору, ще рішучіше піднімали трудящих проти влади капіталу. Влітку 1931 року в лісі поблизу Брошнів-Осади відбулися збори комуністів, які розглядали питання керівництва страйковою боротьбою робітників.

У 30-х роках в Польщі посилилася реакція, що готувала ґрунт для встановлення фашистської диктатури. Економіка переживала кризисний стан. Росло безробіття, пов'язане зі світовою економічною кризою. Робітничий клас відповів на це посиленням страйкового руху. На підприємствах Брошнів-Осади в 1935—1938 pp. проходили масові страйки. 5 червня 1935 року страйкували 1300 чол. на заводі Глезінгера. Власник заводу погодився підвищити зарплату. Цим страйком керували комуністи Юзеф Ярошинський, Еміль Урускі, Ян Себастьян.

Щороку трудящі Брошнів-Осади, незважаючи на жорстокі репресії влади, під керівництвом організації КПЗУ святкували 1 Травня. Цього дня робота на заводах припинялась, і робітники з червоними прапорами крокували вулицями селища. Мітинг відбувався біля приміщення старої школи, де на веранді розміщувалася президія. В 1938 році на залізничній станції було вивішено червоний транспарант.

Завод Глезінгера
Незабутніми для трудящих Брошнів-Осади стали вересневі дні 1939 року. 20 вересня на вулиці вийшли всі жителі з червоними прапорами і букетами квітів. Відбувся урочистий мітинг, на якому виступив представник командування Червоної Армії І. Семерня. Від імені громадян селища армію-визволительку вітали Мартин Куфель, В. В. Косар, С. А. Федів. 21 вересня створено тимчасове управління, яке здійснювало всю адміністративну владу, до нього ввійшли Ю. Ярошинський, М. Ф. Капустяник, І. Костюк, І. Хоптяк. Деревообробні заводи фірм «Глезінгер» і «Долина», нафтопереробний завод і тартак стали власністю радянської влади. На всіх підприємствах обрали профспілкові комітети, що взяли керівництво виробництвом у свої руки. Вони усунули стару адміністрацію. Директором заводу колишньої фірми «Долина» призначили спеціаліста О. Д. Соснівкера, головним механіком на заводі «Глезінгер» — кадрового робітника-механіка Ф. Й. Вінтона. Профкоми разом з тимчасовим управлінням мобілізували лісорубів на забезпечення підприємств сировиною, налагодили постачання робітників і населення продуктами, ввели на підприємствах восьмигодинний робочий день, влаштували на роботу понад 100 колишніх безробітних, організували робітничу міліцію для підтримання громадського порядку і охорони суспільної власності.

В жовтні 1939 року в селищі були організаційно оформлені партійна та комсомольська організації, під їх керівництвом здійснювалися соціалістичні перетворення. Радянська влада націоналізувала всі промислові підприємства. На честь возз'єднання Західної України з Радянською Україною робітники колишнього заводу Глезінгера перейменували його на лісопильний завод ім. 17 вересня. До кінця 1939 року ліквідовано безробіття. Відкрито 7-річну школу з українською мовою викладання, нову поліклініку, добре обладнаний дитячий садок, лікарню, аптеку.

На заводах було реконструйовано лісопильні й тарні цехи, впроваджувалася нова техніка. Завдяки цьому обсяг виробництва значно зріс. На керівні посади висунули робітників М. П. Курташа, І. М. Музичина, Яна Себастьяна.

1940 року значно зріс випуск продукції брошнівських підприємств, зокрема лісопильний завод давав на третину більше продукції, ніж у попередньому році.

1940 рік для трудящих Брошнів-Осади був роком перших успіхів як в економічному, так і в культурному житті. Робітники лісопильного заводу ім. 17 вересня виконали виробничий план на 145 відсотків. Колективи деревообробного заводу імені С. К. Тимошенка (колишній завод фірми «Долина») та нафтопереробного також перевиконали виробничі плани. За ініціативою комсомольців часто проводилися суботники по озелененню та прибиранню територій. Цього року закінчено будівництво шкільного приміщення на 200 учнівських місць. Організовано розпочали роботу 170 культармійців по ліквідації неписьменності. Було відкрито клуб, бібліотеку. Створено гурток підвищення кваліфікації робітників при лісопильному заводі. Місцеві органи влади дбали про забезпечення робітників промисловими і продовольчими товарами.

Долинська районна парторганізація мобілізувала трудящих на відбудову промислових підприємств, організувала соціалістичне змагання за дострокове виконання четвертої п'ятирічки, влаштовувала недільники і суботники на підприємствах. На місцеві підприємства прибуло багато спеціалістів із східних областей України. З промислових центрів країни надходило устаткування. Завдяки цьому вже в 1947 році випуск промислової продукції досяг рівня довоєнного 1940 року. Одночасно налагоджувалася робота підприємств громадського харчування, комунальних і культурно-освітніх закладів. У вересні 1944 року почали працювати семирічна школа, яку 1946 року реорганізовано в середню. Крім масової, відкрито вечірню школу. Наприкінці 1949 року остаточно ліквідовано неписьменність.

Наприкінці 50-х років відбулася реорганізація підприємств лісової та деревообробної промисловості. 1957 року Брошнів-Осаду віднесено до Рожнятівського району, де зосереджена ця галузь промисловості. На базі лісопильного заводу ім. 17 вересня, Перегінського ліспромгоспу та інших підприємств у 1959 році створено комплексне підприємство — лісокомбінат «Осмолода». Працюють в селищі також Брошнівський лісокомбінат та експериментальний завод «Лісдеревмаш».

На всіх підприємствах лісокомбінату «Осмолода» помітно зростала продуктивність праці, насамперед, за рахунок поліпшення технології та механізації основних виробничих процесів. На лісобазі обладнано головний конвейєр сортування деревини, застосовано механізми поперечного розкошування деревини на чотирьох розкрійно-сортувальних майданчиках, пущено напівавтоматичну лінію розкроювання деревини. Навантаження і вивантаження вагонів, постачання сировиною лісопильного цеху здійснюється за допомогою підйомного крана. З метою повного використання відходів розпилювання збудовано цех для виготовлення пакувальної стружки. 1969 року котельні заводу переведено на газове опалення. Відходи деревини, які раніше спалювали в топках, тепер рубильними машинами переробляють на технологічну тріску, що йде на виготовлення целюлози. Застосування подвійної тяги тепловозів на вузькоколійній залізниці дало можливість скоротити чисельність поїзної бригади на вивезенні лісу. В 1964 році комбінат освоїв виробництво хвойно-вітамінного борошна.

Завдяки відповідній організації праці колектив комбінату систематично виконує і перевиконує виробничі плани, знижує собівартість товарної продукції, якість її завжди добра і відмінна. Постійно на підприємствах лісокомбінату «Осмолода» триває соціалістичне змагання. Багато років перед веде бригада рамного потоку Д. В. Штоковецького. Юнаком прийшов він на деревообробний завод, тут оволодів спеціальністю. 1952 року поїхав до Архангельська. Працював там на лісозаводі, набував досвіду. А коли повернувся додому, йому довірили нову раму. Бригаду формував сам бригадир. Колектив підібрався дружний і працьовитий. Минув рік, і бригада рамного потоку першою на комбінаті стала колективом комуністичної праці. Семирічний план ця бригада завершила на 9 місяців раніше строку. Незабаром на лісокомбінаті «Осмолода» було вже 53 колективи комуністичної праці, 496 робітників завоювали звання ударників комуністичної праці.

Лісокомбінат «Осмолода» 1967 року двічі виходив переможцем у всесоюзному соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Йому присуджено пам'ятний Червоний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради CPСР, Ради Міністрів CPСР і ВЦРПС, а також перехідний Червоний прапор Міністерства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості СРСР і ВЦРПС. 49 робітників та інженерно-технічних працівників нагороджено орденами й медалями, а бригадирові рамників Д. В. Штоковецькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

В нових умовах планування та економічного стимулювання особливо актуальним стало питання виховання, добору та розстановки кадрів. Тому турбота про кадри — основа діяльності адміністрації, партійної та всіх громадських організацій. Випускників шкіл, що прийшли на виробництво, нових робітників, які не мають кваліфікації, прикріплюють до кадрових, досвідчених робітників. На комбінаті створено виробничо-технічні курси, школи вивчення передових методів праці. На всіх підприємствах лісокомбінату «Осмолода» розгорнувся рух за оволодіння суміжними спеціальностями. Щороку різними формами навчання охоплюється понад 150 чоловік. Запровадження наукової організації праці вимагає поглиблення знань інженерно-технічних працівників. Для них організовано виробничо-економічне навчання. До читання лекцій залучено висококваліфікованих спеціалістів, які подають новітню технічну інформацію. Серед молодих спеціалістів багато раціоналізаторів. Запровадження їх пропозицій вже дало економічний ефект у десятки тисяч карбованців.

Протягом восьмої п'ятирічки майже всі цехи лісокомбінату «Осмолода» було реконструйовано, малопродуктивне устаткування замінено сучасним, застосовано новітню технологію. На лісозаготівлях повністю механізовано виробничі процеси.

Завдяки цьому, а також величезному трудовому ентузіазму, колектив лісокомбінату «Осмолода» гідно зустрів знаменний ювілей — 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Ще в жовтні 1969 року виконала свій п'ятирічний план бригада рамного потоку Д. В. Штоковецького, слідом — комсомольсько-молодіжна зміна П. Ю. Рибчака з цеху деревно-стружкових плит. 20 квітня 1970 року лісокомбінат «Осмолода» завершив п'ятирічну програму і відтоді працює в рахунок дев'ятої п'ятирічки. 287 працівників «Осмолоди» удостоєно ювілейних нагород.

Другим великим підприємством селища є Брошнівський лісокомбінат, на якому працює близько 2400 чоловік. В його розпорядженні понад 41 тис. га лісу. Комбінат випускає будівельну деревину, пиломатеріали, деревно-стружкові плити, меблі і тару. Продукція його надходить в усі союзні республіки, а також на зовнішній ринок. В останні роки деревообробний завод комбінату почав спеціалізуватися на виробництві меблів. Тут побудовано новий столярно-меблевий цех, де більшість робіт механізовано. Цех деревно-стружкових плит досяг проектної потужності набагато раніше встановленого терміну завдяки модернізації головного конвейєра, формувальних машин, змішувачів технологічної стружки із смолою. Цінні пропозиції щодо удосконалення стружкових верстатів вніс слюсар Б. Е. Марцінковський. Колектив столярно-меблевого цеху цього комбінату підтримав почин москвичів — давати продукцію на рівні світових стандартів і, починаючи з 1965 року, випускає продукцію тільки відмінної якості. Робітники лісокомбінату багато сил віддають боротьбі за підвищення продуктивності праці. Й. І. Тимків добився високих показників завдяки раціональному використанню робочого часу, П. М. Ваків — удосконалив методи роботи інструментального господарства комбінату, модернізував ріжучий інструмент. Комсомольсько-молодіжна бригада С. Й. Беника кілька років утримує першість у соціалістичному змаганні молодіжних колективів тресту «Прикарнатліс».

На Брошнівському лісокомбінаті діє рада молодих спеціалістів. Вона розробляє питання наукової організації праці в цехах, організовує навчання робітників, запроваджує нову техніку, вишукує резерви виробництва. Інженер Г. І. Кулик була делегатом XXI з'їзду ЛКСМУ.

1968 року почався громадський огляд-конкурс на краще ведення лісового господарства і раціональне використання основної та побічної продукції лісу, присвячений 100-річчю з дня народження В. І. Леніна. Брошнівському лісокомбінату було присуджено друге місце, а Грабівському лісництву цього комбінату — перше. 1969 року Брошнівський лісокомбінат нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості УРСР і Укрпрофради.

Справжнім святом праці став у Брошнів-Осаді Всесоюзний ленінський суботник 1970 року. Колективи обох лісокомбінатів та експериментального заводу «Ліс-деревмаші» дружно вийшли впорядковувати територію своїх підприємств і селища, деревообробники стали за верстати, лісівники працювали на плантаціях молодого лісу. Цього дня було закладено новий парк, який назвали іменем Леніна.

Помітне місце в проведенні культурно-освітньої роботи належить двом бібліотекам. Ними користуються понад 5 тис. чоловік. В будинку культури часто влаштовуються тематичні вечори, концерти художньої самодіяльності, відбуваються зустрічі молоді з передовиками виробництва, проводяться вечори відпочинку молоді, читаються лекції, демонструються кінофільми. В гуртках художньої самодіяльності бере участь понад 280 чоловік. При будинку культури відкрито ленінську кімнату-музей, а також університет технічного прогресу. Нерідко лекції для слухачів читають науковці Москви, Києва, Івано-Франківська. В дитячому секторі будинку культури створено ляльковий театр, обладнано кімнату «Краса рідного краю».

В умовах радянського ладу докорінно поліпшилося медичне обслуговування трудящих селища. Тут відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, два медпункти. З кожним роком збільшується кількість медичних працівників, тепер працює 9 лікарів і 75 чол. середнього медичного персоналу.

Чималу увагу селищна Рада приділяє організації виробництва, піднесенню добробуту і культури трудящих Брошнів-Осади. Серед її депутатів — 37 робітників. Передовий бригадир Д. В. Штоковецький обраний депутатом обласної Ради депутатів трудящих. Виконком селищної Ради та її комісії дбають про поліпшення роботи закладів охорони здоров'я, освіти і побутового обслуговування трудящих. З ініціативи побутової комісії до плану 1968 року включено будівництво побутових майстерень, їх здано в експлуатацію наступного року. Розпочалася газифікація Брошнів-Осади. За останні два роки в селищі прокладено тротуари.

У Брошнів-Осаді налагоджено безперебійне постачання мешканців товарами широкого вжитку. Не виїжджаючи за межі селища, можна придбати телевізор, холодильник, пральну машину, радіоприймач, мотоцикл та інші цінні речі. В Брошнів-Осаді відкрито близько 50 торговельних точок і підприємств громадського харчування. 1965 року став до ладу двоповерховий універмаг. Працюють 2 хлібопекарні, побуткомбінат.

З кожним роком Брошнів-Осада оновлюється, зростає добробут його населення. За останні 15 років підприємства побудували для своїх робітників понад 150 квартир. На державні кредити зведено 120 індивідуальних будинків. З'явилися нові вулиці — Леніна, Кірова, Гагаріна, Першотравнева. На вулицях посаджено дерева і кущі. Споруджено нове приміщення середньої школи, впорядковуються вулиці. На 5 га розкинувся молодий парк.

В побуті трудящих утверджуються нові, радянські обряди. Стали традиційними посвячення в робітники, новорічні радянські колядки, проводи на пенсію та в Радянську Армію, комсомольські весілля тощо. В будинку культури обладнано кімнату урочистих подій. На торжество звичайно приходить більшість мешканців селища. Заможно і щасливо живуть трудящі Брошнів-Осади — одного з найбільших центрів деревообробної промисловості Прикарпаття.

Цікаві факти
Неофіційно мешканці вживають просто Брошнів, або рідше Осада. Біля Брошнева-Осади також розташоване село Брошнів, яке є окремою адміністративною одиницею. Цікаво, що в Брошнів-Осаді є єдиний в Івано-Франківській області підземний пішохідний перехід, який, проте, вже з десяток років не функціонує через затоплення водами з каналізаційного колектора