КЕДРОВА ПАЛАТА МИТРОПОЛИТА

Збудовану на початку минулого століття в урочищі Підлюте, що в Рожнятівському районі, митрополичу лікувально-відпочинкову резиденцію сьогодні в народі називають "дачею Шептицького". Тепер сюди приїжджає глава УГКЦ Любомир Гузар.

Збудував "кедрову палату" попередник Андрея Шептицького митрополит Сильвестр Сембратович, але під час Першої світової війни її було зруйновано гарматним вогнем російської армії під командуванням генерала Брусилова. Його святість Андрей відновив здравницю, втім, будівельним матеріалом вже служив не кедр, а смерека та ялина. Шептицький любив це місце і часто сюди навідувався. До речі, кедри досі ростуть у Підлютому.

Вибір саме цього урочища для митрополичої резиденції не випадковий: в Підлютому три мінеральні джерела. Відтак, було обладнано три невеличкі басейни під символічними назвами Сильвестр, Андрей і Тит. В урочище приїжджали відпочивати і лікуватися аристократи з усієї Австро-Угорщини, а згодом Польщі. Наприклад, в 1925 році в підлютівському, як ще його називали, "живці" оздоровлювалося понад 80 пацієнтів. Лікували ревматизм, "жіночі" хвороби, недуги нервової системи, туберкульоз кісток і малокрів'я. За хімічним складом підлютівська вода майже аналогічна трускавецькій. Її пили і використовували для ванн.

Що стосується самої будівлі, то старожили, яким пощастило колись відвідати приміщення, згадують, що особливо затишною і гарною була кімната, призначена виключно для Шептицького. Стеля в ній нагадувала небо: на східному боці було намальоване Сонце, на західному — Місяць, між ними — зірки. Переважали відтінки бузкового.

Навпроти "кедрової палати" з каменю вибудували ґрот, на вершині якого височів масивний кам'яний хрест (за радянських часів войовничі атеїсти замість нього встановили скульптуру оленя). Митрополит Андрей особисто сповідав у цьому ґроті мирян, а в місцевій церкві сам відправляв Служби Божі.

В радянский період Підлюте вподобали партійні боси не лише з Києва, а й з Москви. Тут відпочивали і Хрущов, і Підгорний, і Шелест, і Щербицький та ін. Добиралися вони в гори вузькоколійкою Брошнів-Осмолода, яка сьогодні знищена. Здебільшого метою їхнього приїзду було полювання на ведмедя. Особливо завзятим був Петро Шелест, для якого, подейкують, вирощували звірів у вольєрах, де він їх тут же, у загородді, і відстрілював. А ще місцеві ґазди згадують, як після невдалого полювання на "вуйка" (ведмедя) Микита Хрущов забаг собі вареної кукурудзи, тож одному ґазді за півміха качанів заплатили стільки, що той невдовзі купив собі з тих грошей корову...

Свої учти радянські можновладці часто влаштовували у кам'яному ґроті, який освятив митрополит.

Тривалий час "дачею Шептицького" опікувався місцевий лісокомбінат, згодом держлісгосп. У 70-х роках вона стала дачею тодішнього Голови Верховної Ради СРСР М. Підгорного. Тоді ж за нез'ясованих обставин виникла пожежа й осідок повністю згорів. Втім, споруду швидко відбудували, а в 1999 році повернули Івано-Франківській єпархії УГКЦ.

Сьогодні єпархія розбудовує в урочищі реколекційний центр на 80 осіб. Тут проводитимуть семінари теологи і священики. На фундаменті старої церкви, збудованої за сприяння Шептицького і зруйнованої атеїстами (обв'язали сталевим тросом і розтягнули тракторами), споруджено нову молитовню, яка за архітектурними ознаками нагадує славнозвісний храм у Луврі (Франція). Планують реставрувати і ґрот, на якому невдовзі знову височітиме хрест.